Адвокат Рівне , Юридичні послуги Рівне ,
Адвокат Рівненська область
093-143-73-01
ЗРАЗОК ПРОМОВИ ЗАХИСНИКА У ДЕБАТАХ (КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО)
Наведено зразок промови захисника у дебатах у кримінальному судочинстві
1. Вислухавши позицію сторони обвинувачення стосовно кваліфі кації діяння Іванова та оцінивши докази , подані стороною обвинувачення, приходжу до висновку, що дії мого підзахисного було кваліфіковано неправильно за частиною третьою статті 185 КК України, а також помилково визнано наявність складу злочину, передбаченого частиною першою статті 304 КК України.
При цьому позиція мого підзахисного про визнання вини у повному обсязі не може бути підставою для його засудження, оскільки вона не підтвердилася в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
2. З показань Іванова, які у відповідності до частини другої ст. 84 КПК України, є процесуальним джерелом доказів, вбачається, що потрапляючи на огороджену територію, він та інші обвинувачені, з якими він товаришує, діяли з цікавості, ніякого наперед сформованого умислу на викрадення двигуна у них не було. Ніякого впливу на неповнолітніх він не вчиняв, оскільки дружить із ними на рівних. Мотор вони виявили всі разом і всі разом вирішили його забрати. Мотор був у напіврозібраному стані. Територія, огороджена парканом, ніким не охоронялася. Приміщення, що знаходилися на території, були закинуті, з розбитими вікнами та незакритими дверима.
Показання Іванова були підтверджені показаннями Петрова, Сидорова, Федорова.
3. У відповідності до частини першої статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.
Єдиними документами, які було досліджено в судовому засіданні на прохання сторони обвинувачення, були протоколи слідчого експерименту, протокол огляду місця події, а також документи, що містять відомості, які характеризують обвинувачених. Саме цими документами, а також показаннями обвинувачених, сторона обвинувачення намагалася довести під час судового засідання усі елементи складів злочинів, що ставилися в провину Іванову. Однак цього зроблено не було.
Зокрема стосовно таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб не було доведено жодного елемента об ` єктивної сторони цього злочину.
Сторона обвинувачення не подала під час судового засідання жодного доказу про те, що напіврозібраний мотор належав будь-якій особі. З об` єктивних обставин вбачається, що пошкоджений мотор, на момент коли його забрали обвинувачені, міг бути як списаний з балансу, так і покинутий як безхазяйне майно. Тобто в межах судового засідання залишилася не доведеною обставина заволодіння чужим майном.
Крім того, сторона обвинувачення не надала під час судового засідання жодного доказу про те, що вартість зазначеного напіврозібраного мотору перевищує суму, передбачену статтею 51 КУпАП, для кваліфікації дрібного розкрадання майна. У судовому засіданні вартість майна взагалі не встановлювалася стороною обвинувачення. А тому залишилася недоведеною обов ` язкова ознака предмету злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, а саме перевищення вартості предмета злочину над сумою дрібного розкрадання майна.
Сторона обвинувачення не надала під час судового засідання жодного доказу, який би стверджував, що паркан та територія за парканом належить на підставі державного акту про право власності чи на підставі інших офіційних документів будь-якій особі. Тобто залишилася недоведеною обставина проникнення у сховище. Навпаки, з обставин справи вбачається, що територія за парканом є покинутою.
Крім того, сторона обвинувачення не надала під час судового засідання жодного доказу про наявність вироків стосовно Іванова, які б давали можливість визнавати таку кваліфікуючу ознаку як повторність.
Також сторона обвинувачення на надала під час судового засідання жодного доказу, який би вказував на наявність попередньої змови на викрадення майна. Навпаки, із показань обвинувачених вбачається, що на територію за парканом вони потрапили з цікавості і лише там побачили напіврозібраний двигун, до якого вони поставилися як до металобрухту, та вирішили цей двигун винести з огородженої території та здати його частини до пункту приймання металобрухту.
Дії Іванова могли б бути кваліфіковані за частиною першою статті 162 КК України, як незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища. Однак і в цьому випадку, належало встановити на підставі належних та допустимих доказів, що це сховище комусь належить на підставі відповідних документів, хоча, як зазначалося, із обставин, встановлених під час судового засідання, вбачаються ознаки, що вказана територія з парканом не використовувалася іншими особами та була покинута.
Отже, під час судового засідання, сторона обвинувачення не довела обставин, необхідних для кваліфікації дій Іванова за частиною третьою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.
У відповідності до частини першої статті 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, прошу Іванова за частиною третьою статті 185 КК України виправдати, оскільки під час судового засідання не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого саме цією статтею.
Стосовно обвинувачення мого підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 304 КК України, зазначаю наступне.
Із показань обвинувачених вбачається, що Іванов не здійснював жодного впливу на неповнолітніх та не спонукав їх будь-яким чином до вчинення злочину. Вони є близькими друзями та рішення приймали спільно.
Ніяких доказів, які б свідчили про протилежне, прокурор у судове засідання не надав.
Тобто під час судового засідання не було доведено наявності складу злочину, передбаченого частиною першою статті 304 КК України у діях мого підзахисного.
За таких обставин, прошу Іванова за частиною першою статті 304 КК України виправдати.
advokat-rivne.io.ua
Зразок промови в судових дебатах в цивільній справі
В РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
представника позивача –
адвоката Лащука Миколи Миколайовича,
33000, м. Рівне, вул. Собона, 1
в цивільній справі за позовом Гусь Петра Олексійовича до Гусь Алли Гаврилівни
та Петренко Ірини Олексіївни про визнання права власності на спадкове майно
Т Е З И
промови в судових дебатах
Шановний Суд, шановні учасники судового розгляду!
Я, як представник позивача Гусь П.О., повністю підтримую заявлений ним цивільний позов та обставини, викладені в тексті позовної заяви, окрім того, вважаю за доцільне звернути увагу на наступне.
Гусь Юрій Олексійович після смерті свого батька Гусь Олексія Марковича, звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини. Спадщина відкрилася 02 грудня 2012 року, підтвердженням чого є наявна в матеріалах спадкова справа №111/2013, відкрита Другою Рівненською нотаріальною конторою.
Спадкоємцями першої черги є він, його мати — Гусь Алла Гаврилівна та його сестра, Петренко(Гусь)Ірина Олексіївна.
Заявою №001 від 04.04.2013 року ним було прийнято спадщину після смерті батька. Крім того, спадкоємцями Гусь А.Г. та Петренко (Гусь) І. О. також було написано заяви про прийняття спадщини №111 від 23.03.2013р. та №112 від 23.03.2013р. відповідно.
Гусь П.О. було відомо, що батьку на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19 жовтня 1993 року виданого Фондом державно-комунального майна міської ради народних депутатів, Гусь П.О. та Гусь А.Г. на праві приватної спільної власності належала квартира, що розташована за адресою у м. Рівне, вул. Зелена, будинок 1, кв. 1.
Однак, нотаріусом у оформленні спадщини на квартиру Гусь П.О. було відмовлено.
У відповідь на заяву Гусь П.О. від 25.07.2013р. до Другої рівненської державної нотаріальної контори про те чи увійшла згадана квартира у спадкову масу, листом 111/01-14 від 19.09.2013р. його повідомлено, що квартира не входить до складу спадкового майна, по причині державної реєстрації права власності на дане нерухоме майно на іншого власника.
Крім того, в повідомленні Другої рівненської державної нотаріальної контори вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Після витребування судом інвентаризаційної справи від комунального підприємства «РМБТІ» та відомостей від державного реєстратора про те, за ким на даний час зареєстрована квартира, стало відомо, що реєстрація права власності на квартиру проведена на ім’я його сестри Петренко (Гусь) І. О. 18.01.2013 року, про що свідчить інформаційна довідка №1234 від 15.10.2013р. з Державного реєстру прав на нерухоме майно, щодо об’єкта нерухомого майна.
Реєстрація права власності на квартиру, що розташована за адресою у м. Рівне, вул. Зелена, будинок 1, кв. 1, відповідно до вказаної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведена на ім’я його сестри Петренко (Гусь) І. О. 18 січня 2013 року, тобто після смерті батька Гусь О.М. (реєстрація проведена на підставі рішення №222, яке було прийняте 05.03.2013р.). Підставою виникнення права власності в довідці зазначений договір довічного утримання 5555, укладений 28.12.2012р. посвідчений приватним нотаріусом Івашиним Ф.І.
Сторона позивача, не оспорюючи вказаного договору довічного утримання, вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру за Петренко І. О. не відповідає вимогам законодавства і порушує законні права Гусь П.О., як спадкоємця, виходячи з наступного.
28 грудня 2004 року між Гусь О.М., Гусь А.Г. (відчужувачі) та Петренко (Гусь) І. О. (набувач) було складено договір довічного утримання у нотаріальній формі. За умовами договору набувач отримував у власність квартиру у м. Рівне, що розташована за адресою вул. Зелена, будинок 1, квартира 1.
У п.4.9. вказаного договору зазначено, що право власності на квартиру у набувача виникає з моменту державної реєстрації договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст.745 ЦКУ (в редакції станом на 02.12.2012р.) договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.
Статтею 748 ЦКУ визначено момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду): набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 334 ЦКУ(в редакції
станом на 02.12.2012р.) визначено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 210 ЦКУ правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦКУ договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.
Виходячи зі змісту статей 210, 334, 640 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) щодо нерухомого майна, не зареєстрований в уповноваженому державному органі за життя Гусь О.М., а тому право власності на спірну квартиру не перейшло станом на 02.12.2012 року від померлого Гусь О.М. до Петренко І. О. і на день смерті Гусь О.М. був власником належної йому частки в спірній квартирі.
Згідно зі ст. 1218 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки на момент відкриття спадщини право власності у Петренко (Гусь) І. О. на квартиру № 1 що знаходиться у будинку №1 по вул. Зеленій в м. Рівне не виникло, то вказана квартира входить до складу спадкового майна на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 210, 334, 640, 745, 748, 1216,1218 ЦК України, –
П Р О Ш У С У Д :
1. Позовні вимоги Гусь Петра Олексійовича задоволити повністю.
2. Визнати за Гусь П.О. право власності на спадкове майно після смерті Гуся О.М., яке складається з 1/6 частки квартири за адресою м. Рівне, вул. Зелена, 1, кв. 1.
3. Судові витрати покласти на відповідачів.
rivnepravo.com.ua
Промова адвоката в судових дебатах по кримінальній справі
«Ми маємо три засоби впливу на слухачів — доказувати, подобатись, розчулювати. Із цих трьох засобів є один, який є найголовнішим, — доказування. Воно має здаватись слухачам єдиною метою, якої хочемо досягти. Інші два засоби мають бути розлиті по всій промові, як кров у тілі».
Цицерон
Сьогодні кожному юристу, яку б роботу він не виконував, часто доводиться виступати з доповідями, лекціями, чи просто бесідувати з колегами та клієнтами в ході здійснення професійної діяльності. При цьому, саме в юридичній професії, дуже важливе значення має манера подачі своєї позиції та бачення ситуації, адже часто від вміння юриста переконувати залежить вирішення того чи іншого питання.
Серед адвокатів такі вміння вже давно стали обов’язковим атрибутом їхньої професії, адже від цього часто залежать долі людей. Приклади застосування ораторського мистецтва адвокатів в кримінальних справах найчастіше можна зустріти в судових дебатах, що зазвичай є найяскравішою та найемоційнішою частиною судового розгляду справи.
Судові дебати – це передбачена кримінальним процесуальним кодексом частина судового розгляду справи в суді, в якій наочно проявляється одна з найважливіших засад кримінального судочинства — змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 364 КПК України передбачено, що у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник.
Звичайно, захищати важче, ніж обвинувачувати. Як видно з конструкції статті, виступ захисника обвинуваченого йде після виступів всіх інших учасників, тому за формою та змістом він повинен бути яскравішим та переконливішим, ніж попередні, щоб спростувати доводи обвинувачення та справити найбільший вплив для позитивного вирішення справи. У цьому сенсі становище захисника більш вигідне, оскільки до початку свого виступу він вже знає всі доводи протилежної сторони.
Відповідно до положень частини 1 статті 47 КПК України захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Саме в судових дебатах адвокат разом з процесуальними засобами захисту повинен вміти застосувати всі свої здібності та вміння переконувати.
Всі юристи з студентських часів пам’ятають лекції ораторського мистецтва. Ще за часів імператорів володіння красномовством викликало неабияке захоплення. Починаючи з Сократа, Платона та Демосфена, відомі оратори виводили свої прийоми та засоби для вдалих промов. У кожного секрет був свій – від невербальних засобів до застосування законів логіки, підбираючи логічний наголос, темп, та застосовуючи інші ораторські прийоми підтримки уваги та переконання слухачів.
Для промови адвоката в судових дебатах використання цих засобів та прийомів є дуже важливим.
Перш за все, слід сказати, що не існує універсальних правил побудови публічного виступу. Його суть залежатиме від мети і завдань, що стоять перед адвокатом, від складу слухачів та обставин справи.
Часто невдалий виступ пов’язаний з невмінням відобразити логіку думок в словесній формі. Людина, що виголошує промову може чудово відчувати логічну структуру промови, але далеко не завжди вміє правильно відтворити це словесно, не чує себе з боку і не помічає логічних зрушень, що відбуваються в звуковій мові. Внаслідок цього слухачі сприймають промову не так, як її хоче подати оратор, а так, як він її виголосив насправді.
Тому, важливим етапом є підготовка адвоката до промови. Більшість досвідчених юристів підкреслюють важливе значення попередньої підготовки до виголошення публічної судової промови згідно з вимогами кримінально-процесуального закону. Готуватися до промови досвідчені адвокати радять письмово, що допоможе швидко зорієнтуватись під час виступу та вчасно виявити спірні моменти під час промови інших учасників дебатів.
Окрім письмової підготовки слід застосовувати і психологічну. Адвокат повинен пям’ятати , що в залі суду знаходяться два протилежних табори — обвинувачення і захисту, тому часто промова виголошується в умовах емоційної напруги, до чого також слід підготуватись.
Можливо, комусь стануть у нагоді хитрощі, до яких ще здавна вдавалися так звані «шахраї логіки» — софісти. Наприклад, помічено, що вживання виразів типу «отже», «якщо», «бо», «тобто», «з тим, щоб», «між тим» та ін створює враження логічної спроможності.
Дехто вдається до прийомів підтримки уваги слухачів, наприклад шляхом звернення до аудиторії з несподіваним запитанням, використання прикладів з художньої літератури, приказок, фразеологічних виразів, порівнянь чи навіть елементів гумору.
Однак, не слід перетворювати промову на емоційну суперечку, або філософію права. Якщо адвокат погано знає справу , то ніколи не зможе переконати слухачів, а тим більше суд. Багато адвокатів надають перевагу стислості До того ж, як сказав А. Дюма, -хто багато говорить, той рано чи пізно скаже дурість.
Слід пам’ятати, що згідно ст. 94 КПК оцінка судом доказів здійснюється судом за його внутрішнім переконанням. Основна мета адвоката — вплинути на формування внутрішнього переконання судді, встановити істину у справі й вплинути на прийняте рішення.
Частиною 5 ст. 364 КПК України передбачено, що учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
Традиційно,промова адвоката в судових дебатах складається з таких частин:
- вступ;
- встановлення фактичних обставин справи, аналіз та оцінка доказів;
- обґрунтування кваліфікації злочину;
- характеристика особи підзахисного;
- міркування про цивільний позов (за його наявності);
- заключна частина.
У вступній частині слід оцінити злочину у контексті загальних проблем (соціальних, економічних, культурних, сімейних тощо) та їх впливу на поведінку підзахисного.
Адвокат повинен у промові наголосити на фактичних обставинах справи, які свідчитимуть на користь підсудного. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів становить основну частину захисної промови адвоката. При цьому не потрібно повторювати фабулу кримінальної справи. Варто висловити свою версію, проаналізувати та оцінити процесуальні докази і обґрунтувати з їх допомогою свої доводи. Аргументи повинні бути достатніми для обґрунтування висновків. Адвокат повинен проаналізувати роботу органів досудового слідства, і вказати на допущені ними порушення та недоліки розслідування відносно підсудного. Фактично, захисник повинен «розбити» систему доказів, висунутих прокурором.
При характеристиці підсудного адвокатові не слід допускати перебільшення, однак треба наголосити на обставинах, що пом’якшують відповідальність. Завдання адвоката — розкрити внутрішній світ підзахисного, висвітлити його думки й переживання, пояснити суду мотиви його поведінки, а також довести всі обставини, що говорять на користь підсудного.
Будь –які дані не слід перекручувати, так як це може викликати недовіру до позиції захисника в цілому.
Висновки адвоката у судовій промові повинні бути чіткими та обґрунтованими, послідовними та беззаперечними. Завершуючи свій виступ адвокат повинен просити суд прийняти рішення (винести вирок), який був би справедливим з врахуванням всіх наведених ним аргументів.
Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.
Слід пам’ятати, що оратором може стати будь-яка людина, якщо вона буде вчитися цьому мистецтву і не пошкодує для цього часу і сил. Кожен юрист може випрацювати притаманну лише йому тактику виголошення промови у суді, здобути вміння спілкуватися з будь-якою аудиторією, переконувати та вигравати будь-який судовий процес.
www.rivnepravo.com.ua
Судова промова адвоката приклад
Верховний Суд України
від захисника Решетілова Віктора (м. Кіровоград),
підсудного за ст.115 КК України
Київ, 02206, а\с 42
тел. 050-947-55-64
ЗАХИСНА ПРОМОВА АДВОКАТА
(на ДОДАТОК ДО КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Решетілова В.І.)
Шановний і високоповажний суд!
Хочу почати свою промову з того, що згідно статистики Генпрокуратури і ДСА за останній рік кількість виправдувальних вироків в Україні – не перевищувала 25-ти одиниць із понад майже 200 000 обвинувальних вироків, що складає менше 0,01% від загально числа винесених вироків! Тобто можно сміливо говорити про те, що українські суди з тих чи інших причин майже ніколи не виносять виправдувальних вироків. Нагадаю, що за часів Української РСР ця кількість виправдувальних вироків наближалась до 20% від загального числа вироків, а в США та країнах Західної Європи – від 20 до 30%!
Але перейду ближче до справи. Мого підзахисного Віктора Решетілова було звинувачено і кінець-кінцем засуджено за вбивство (таксиста Харченка О.М.), якого він ніколи не вбивав!
Знайомлячись з матеріалами кримінальної справи мене не полишало відчуття, що справа сфабрикована і сфальсифікована місцевою міліцією і прокуратурою Кіровограду, що видно неозброєним оком (кричущі порушення кримінального процесу, необ’єктивність, неповнота та однобічність розслідування), і це одразу впадає в очі! Дані помилки слідства ніколи виправлені судом 1-ої інстанції не були. Але про все по порядку:
І. Недопустимість доказів, отриманих із грубим порушенням права на захист (Порушення права на захист затриманого Ковальова Г.С. + лжесвідчення на Решетілова)
Гр-нин Ковальов Григорій Сергійович був затриманий співробітниками міліції Ленінського РУГУ МВС України м. Кіровограда 17.04.06 року за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення згідно ст. 173 КпАП України (дрібне хуліганство) і згідно постанови Ленінського райсуду Кіровограда отримав 4 (чотири) доби адміністративного арешту (а.с.45 т.1).
Під час відбування покарання, в період з 18 по 19 квітня 2005 року із затриманим Ковальовим Г.С. проводили «бесіди» співробітники міліції із Кіровського РУГУ МВС Кіровограда, в результаті — він виявив бажання написати «явку» з повинною (а.с.12 т.1) про те, що він став свідком того, як Віктор Решетилов начебто вбив таксиста Харченка 1984 р.н. Рішення по явці з повинною приймав КРАУЗА О.В. (т.1 а.с.12, а.с.50-51) – один із керівників Кіровського РУГУ МВС Кіровограда, а також – по сумісництву муж сестри гр-нина ГАЛАГАНА Дмитра Івановича (одного із підозрюваних у вбивстві таксиста Харченка, що може підтвердити і мама Харченка О.). Це – цілком достатнє пояснення того, чому гр.Ковальову Гриші (як одному із близьких друзів Галагана) не було пред’явлено обвинувачення у вбивстві таксиста за ст. 115 КК, хоча все вказувало на його безпосередню причетність до вчинення цього злочину. І це також пояснює те, чому досудове слідство як таке взагалі не проводилось (мається на увазі незалежне, всебічне і об’єктивне слідство – згідно ст.22 КПК). Гр-нин Ковальов Г.С. і керівник місцевої міліції КРАУЗА О.В. знайшли «цапа-відбувайла» із близького оточення таксиста Харченка – а саме Віктора Решетілова!
І справді, Решетілова було неважко підставити, а саме:
1. останнім часом таксист Харченко знайшовши у своєму авто мобільний телефон (що його згубила дочка Решетілова — Алла) таємно продав його, а борг в суммі 1000 грн. – не віддавав. Окрім того взагалі відпочатку скрив від Решетілова цей факт. (Доречі про це доповів Віктору саме Ковальов Гриша!).
2. Достатньо було лише принести кросівки зниклого Харченка, сказавши що забрав їх за борги, і продати їх за 100 грн. Віктору Решетілову – аби всі подумали що це саме він вчинив вбивство таксиста! (Див. показання свідка Герой Світлани та Решетілової Алли – т.2 а.с.13-17 та а.с. 82-85).
3. Достатньо було підмовити Решетілова піти до матері Харченка – Клари Миколаївни і забрати телевізор «Грюндік» (спустя 2-3 тижні після таємничого зникнення Харченка), який по документах належав Віктору Решетелову (останній купив його в розстрочку у знайомого директора комісійного магазину), аби мати подумала, що саме він (Решетілов) причетний до зникнення її сина.
До лжесвідчень Гриші Ковальова слід віднести його свідчення про те, що начебто Харченко на прохання Решетілова їздив до міста Києва аби продати наркотик в столиці, але у нього нічого не вийшло, і він заборгував «Решику» 1000 доларів США. Ці покази гр. Ковальова Г.С. спростовуються показаннями свідка Осіпова із ПП «Созвєздіє» який повідомив суду, що це неможливо, оскільки авто на якому їздив потерпілий Харченко – є кредитним, і що його (щоденно, регулярно) перевіряє механік!
З іншого боку, якщо уважніше вивчити історію відносин Віктора Решетілова і Харченка, Ви побачите, що Решетілов ставився до останнього майже як до свого сина. Зокрема Віктор Решетилов домовився про місце для паркування автомобіля Харченка по вул. Попова, при цьому він мав досить неприємну розмову з іншими місцевими таксистами, які намагалися скласти конкуренцію Харченку. Проте після цього Харченка ніхто не чіпав. а.с.38 т.1.
ІІ. Порушення права на захист підсудного Решетілова – а.с.40-41 т.5
Своєю ухвалою від 24.03.2010 року Кіровоградський обласний суд безпідставно і без будь-якої належної аргументації відмовився задовольнити клопотання підсудного Віктора Решетілова про заміну захисника — адвоката Лимаря О.А. (призначеного судом за ст. 47 КПК – і який був присутній в процесі лише «для меблів», тобто створення лише видимості формальної наявності захисника;) на адвоката Чернецького Д.Р., якого найняли родичі підсудного. а.с.40-41 т. 5
Цю позицію красномовно засвідчує один факт – до цього часу адвокат Лимарь О.А., який досі «числиться» в справі захисником Решетілова згідно ст. 47 КПК – не подав своїх заперечень до касації прокурора і не звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою щодо скасування незаконного обвинувального вироку Решетілову, постановленого судом Кіровоградської області, достовірно знаючи про те, що його підзахисний — є невинним \і вважає себе невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні у вбивстві таксиста Харченко\. І навіть не відвідував Решетілова в СІЗО жодного разу за весь час (тобто взагалі не спілкувався із своїм клієнтом!).
Отже, суд 1-ої інстанції таким чином брутально порушував процесуальний порядок запрошення і призначення захисника передбаченого ст.46-47 КПК, що становить, на мою думку, серйозне порушення права на захист, передбаченого підпунктом «с» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.
ІІІ. Неповнота досудового і судового слідства: не усунення існуючих протиріч
а) Ані слідством, ані судом так і не було призначено судово-медичних експертиз щодо механізму та черговості нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (а.с.121 т.1). Як можна було з перерізаним горлом (фактично відрізаною головою) чинити опір нападникам? Адже відомо, що таксист Харченко оборонявся – про що свідчать 2 літра крові, знайдені патологоанатомами в його легенях, а також сліди порізів на його руках. (т.1 а.с.123, а.с. 210 – п.1 і п.6).
Б) Решетілов заявив клопотання про призначення додаткової СМЕ стосовно волосся (в тому числі експертизи ДНК), вилученого з футболки потерпілого Харченка О.М. т. 1 а.с. 139 п.3 і 5 – оскільки висновок СМЕ встановив, що вказане волосся не належить ані Ковальову Г.С., ані потерпілому Харченко О.М., ані Решетілову (але це волосся вочевидь належало одному із нападників-вбивць, який без сумніву був на місці злочину в момент його вчинення). Що робить суд 1-ої інстанції? Суд — в задоволенні клопотання – відмовляє! Без будь-якої належної аргументації! а.с.79 т. 5; п.1 і 8 а.с. 212 т.1; п.2 і п.5 а.с. 139 т.1 – див. висновок СМЕ №279 експерта Дроб’язко С.М.;
В) Віктор Решетілов заявив клопотання про призначення додаткової СМЕ (в тому числі експертизи ДНК) стосовно слідів крові\плям бурого кольору\, виявлених на джинсах та брюках, вилучених під час обшуку в гаражі Ковальова Г. Що робить суд 1-ої інстанції? Суд — в задоволенні клопотання знову відмовляє. Без будь-якої належної аргументації і на цей раз! а.с. 82 т.5, а.с.88 т.1.
Г) питання про експертизу ДНК піднігтьового вмісту у трупа Харченко О.М. (для ідентифікації реального вбивці) взагалі на слідстві навіть не ставилося!; п.23 а.с.212 т.1
Д) Після того як 21.11.05 співробітники міліції Кіровського РВ на чолі з Чінчой І.М. знайшли автомобіль ВАЗ 2107, який перебував в угоні, і на якому як відомо їздив потерпілий Харченко О.М., при цьому на гарячому – тобто при розборі авто були затримані четверо молодиків включаючи: Ковальова Г. і його брата Олександра, Галагана Д., Мостового С.; міліція їх відпускає (!) через день-два, а авто – передається таксопарку ПП «Сузір’я». При цьому будучі допитана в суді свідок Чінчой І.М. зазначила, що не бачила слідів крові в авто. А керівники та засновники ПП «Сузір’я» будучі допитані на суді в якості свідків повідомили суду що бачили на обшивці в машині плями бурого кольору — див. покази Осіпова О.Л., Цими О.Л., Лавриненко С.Д. тощо;
Є) істотні протиріччя у показаннях свідка ГАЛАГАНа Д.І.:
ГАЛАГАН Дмитро Іванович 1984 р.н. будучи допитаний в якості свідка (а.с.66-67 т.1), повідомив, що він ходив із потерпілим Харченко О.М. до однієї школи №31 (прим. – разом з ними до цієї ж школи ходив Ковальов Г.С. — т.1 а.с.227).
Проте у свої показах він говорить: «он (потерпілий Харченко) был человеком непостоянным, я ему не сильно доверял!»… (а.с.66 –на звороті вверху). Якщо взяти до уваги показання мами потерпілого Харченка – Клари Миколаївни (а.с. 76) то Ви побачите, що коли її запитали про приятелів її сина, то вона, відповідаючи, надали список із декількох прізвищ, і ГАЛАГАН Дмитро Іванович іде в списку під №1 (разом з Ковальовим Григорієм)! Мати потерпілого каже навіть, що вони приходили до них додому часто! Що могло статися протягом такого короткого проміжку часу, аби мати Харченка не знала, що вони себто гр. Галаган Д.І. і її син вже не є друзями?! І із-за чого це сталося? Що викликало у Галагана Д.І. таку різку зміну відношення\ставлення до Харченка О.М.? Суд не усунув це протиріччя, не допитавши додатково Галагана Д.І. щодо цього… Хоча це би напевно допомогло пролити світло на обставини вбивства Харченка.
Цей же свідок Галаган Д.І. чомусь наполягає на тому, що начебто «Решик» приходив до Гриші Ковальова в гараж наприкінці жовтня — напочатку листопада. І він єдиний, хто це бачив. (NB: Суд не вручити Галагану повістку, коли останнього викликали до суду повторно – хоча Решетілов просив застосувати примусовий привід щодо цього свідка!).
Ж) Порушення права на захист затриманого Ковальова Г.С. на досудовому слідстві: Том. 1 А.с. 12, а.с. 37, а.с.41-43, а.с.58 – Будучі допитаний неодноразово в якості свідка затриманого 17.04.2005 року Ковальова Г.С. фактично позбавили можливості запросити \найняти\ собі адвоката, чим брутально порушили його право на правову допомогу та право на адвоката (це право закріплено в ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ст. 5 ЄКПСЛ).
З) Незаконний обшук. Обшук в квартирі Решетілова Віктора 25.04.05 проводився без слідчого прокуратури – фактично невідомо ким і без належних повноважень!
ІV. Інші аспекти неповноти і необ’єктивності проведеного слідства.
Або ФАКТИ, ЯКИМИ ОБГРУНТОВУЮТЬСЯ НЕВИНУВАТІСТЬ ВІКТОРА РЕШЕТІЛОВА
А) У ВІКТОРА РЕШЕТІЛОВА є алібі. В момент, коли сталося вбивство потерпілого, він разом із своїм рідними: дочкою Аллою Вікторівною, жінкою та домогосподаркою Світланою Герой були вдома. Цей факт був підтверджений показаннями вищеперерахованих свідків на суді. Це також могла б підтвердити роздруківка азимуту\дислокації\абонента з мобільного номера телефона Решетілова. Проте не дивлячись на неодноразові усні та письмові клопотання заявлені Решетіловим під час слідства, ані слідчий, ані пізніше — суд 1-ої інстанції так і не направили запит і не витребували роздруківку азимуту телефонного номера абонента Решетілова у оператора мобільного зв’язку МТС.
Б) Мотив вбивства потерпілого (+ наявність неприязних стосунків між Харченко і Ковальовим) – Як було з’ясовано мною в ході незалежного адвокатського розслідування – потерпілий Харченко кілька разів купував наркотик «опій» у Решетілова і розбавляв його і потім – перепродував Гриші Ковальову і Ко (Галагану та іншим). Про що Гриша Ковальов скаржився неодноразово власне Решетілову, і просив його провести з Харченко бесіду. Саме ця версія, на відміну від версії слідства, пояснює, чому незадовго до смерті таксисту Харченко постійно хтось: то виливав кислоту на його авто, то закидував камінням, то проколював шини (протягом короткого проміжку часу). Це як раз співпадає з періодом «товаришування» Гриші Ковальова і Ко. з потерпілим Харченко О.М. – кінець літа-осінь 2005 року. Окрім того Харченко, на думку Ковальова Г., досить довго не повертав борги, натомість купував собі дорогі речі (одяг тощо) – що звичайно не могло не викликати відчуття сильної ненависті у кредитора Гриші. Але цю версію ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції — чомусь не перевіряли взагалі!
В) Валютчик Торохтієнко О.В.- якому Ковальов Г. на наступний ранок після вбивства потерпілого Харченка О.М. прийшов продавати належний йому телефон Siemens A-60, показав, що з Ковальовим Г. прийшли двоє молодих людей, при цьому сам Ковальов перебував у стані алкогольного сп’яніння (при цьому ніякого Решетілова з ним не було, і він (Торохтієнко) взагалі про такого не чув, і з ним не знайомий, проте цих двох молодих хлопців, які супроводжували Ковальова Г.С. в той день він міг би впізнати – проте (!) ніякого впізнання ані на досудовому, ані на судовому слідстві зі свідком Торохтієнко О.В. ніхто не робив); т.1 а.с. 227-230, а.с.181-182,
Г) Ніж (речовий доказ) – який протягом усього досудового слідства позиціонувався слідством як знаряддя злочину – таким не є згідно висновку СМЕ №183 експерта Фукс Маї Борисівни (а.с.128 т.1) – «складний ніж – 23 см, ручка – довжиною 13 см», оскільки ані «крові, (ані) волосся, (ані) епітеліальних клітин (на ножі) – не знайдено»!
Д) ЛОПАТА (речовий доказ)- досі не з’ясовано джерело походження останньої. Нагадаємо, лопата – була виявлена співробітниками міліції під час обшуку в гаражі Ковальова Г. і мала сліди ґрунту і трави (чомусь слідчий не направив дану лопату для проведення хімічної експертизи стосовно схожості залишків піску\грунту тощо на лопаті та на місці захоронення трупу потерпілого – досі залишається загадкою!) . а.с. 34 т.1, Про це зазначав іще Верховний Суд в ухвалі від 10 квітня 2008 році, в своїй ухвалі, коли скасовував попередній вирок. В розгадці цієї загадки слідства щодо лопати – міститься відповідь на головне питання – хто є вбивцею таксиста Харченка. Якщо дослідити покази матері і батька Ковальова Г. , даних на суді, то Ви побачите, — що батько Гриші підтвердив, що на дачі Ковальових (яка доречі знаходиться в с.Соколівка, що насправді –дуже-дуже близько від місця, де знайшли труп потерпілого) восени 2005 року зникла лопата (!), і що він ходив до сусідів – просити іншу. А мати Гриші сказала на суді, що начебто лопату на дачі Ковальових викинули через те, що вона була поламана. Чи це не дивне співпадіння?
Водночас на дачі у Віктора Решетілова (мова – про дачу його тестя) лопата не зникала, що підтвердив тесть Віктора на суді, і в принципі зникнути не могла через те, що ключі від комори, де зберігається садовий інвентар (в т.ч. лопата) – були в єдиному екземпляри лише у нього (тестя), а у Віктора – ключів ніколи не було.
Є) фактично всі слідчі дії на початку слідства (в т.ч. ОМП, відтворення обстановки і обставин подій тощо) були проведені із грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства щодо порядку запрошення понятих, а саме: понятими були стажори-прокурори: Кузнєцов Олександр Володимирович 1985 р.н. (том 1: а.с. 24, а.с. 128,а.с.232-233) та гр-ка Чінчой.
Іще один істотний момент. В ході незалежного адвокатського розслідування мені вдалося з’ясувати, що потерпілий Харченко О.М. підтримував дуже теплі стосунки з дівчиною на ім’я Марина С. (якій на той момент було 15 років), яка мешкала в одній квартирі з гр-кою Гнатенко В. в будинку №** по вул. Героїв Сталінграду в Кіровограді — тобто в тому ж самому будинку, що і потерпілий Харченко О.М. (а.с. 76 т.1). Фактично це був притон, де збиралися маргінали. І від В.Гнатенко стало відомо, що Ковальов Гріша приходив рано вранці 26 чи 27 жовтня 2005 року з великим рюкзаком до них у квартиру. При цьому М.C. побачила у Гриші партмоне (якого у нього раніше не було), а ще – вона побачила брудний ніж, який Гріша діставав зі свого рюкзака, а також телефонну сім-карточку Jeans (що також підтверджує і запит оператору Jeans про баланс-стан рахунку абонента – азімут – співпадає із будинком – де проживав Харченко – див. а.с.92 і 95 …том.№_час: 8.43 – 8.47). Коли М.C. побачила Гришу Ковальова і його «здобич» з рюкзака, — в неї на столі у рамочці стояв фото-портрет її хлопця, з яким вона зустрічалась на той момент — Харченко О.М. — Марина С. дістала чорні лєнти і почала ними оформляти фото Харченка О.М., сказала при цьому: «Його вже немає в живих!»
Отже, керуючись ч.3 ст.62 Конституції України вважаю, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а левова частка доказів по даній справі була одержана незаконним шляхом, а отже, дані докази необхідно визнавати недопустимими і згідно вимог ст.246 і ст.281 КПК – повертати кримінальну справу на додаткове розслідування через явну неповноту й неправильність дізнання і попереднього слідства.
Також суд 1-ої інстанції всупереч вимог ст. 237 КПК не усунув інші істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, в тому числі не з’ясував, що під час досудового слідства не були виконані обов’язкові дії, які мають значення для прийняття рішення по суті справи, зокрема – не була проведена експертиз (генетико-молекулярна експертиза ДНК плям крові (знайдених на штанях і джинсах, вилучених із гаража Ковальова Г.), експертиза ДНК волосся – вилученого з футболки потерпілого Харченка О.М. (з метою встановлення власника цього волосся); експертиза піднігтьового вмісту потерпілого Харченка О.М.(останній намагався захищатися від убивць, яких було декілька)). І за результатами попереднього розгляду справи не повернув матеріали кримінальної справи на додаткове розслідування на підставі ст.246 КПК.
Оскільки вже під час попереднього засідання було цілком очевидно, що жодних доказів в даній кримінальній справі, які б свідчили про винуватість або причетність Решетілова до даного злочину не було. А отже, справа підлягає направленню на додаткове розслідування з мотиві неправильності досудового слідства і його неповноти.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.246 і ст.281 КПК України,
прошу:
Вирок Кіровоградського обласного суду від 31.05.2010 року – скасувати,
кримінальну справу – направити на додаткове розслідування,
мого підзахисного Віктора Решетілова – звільнити в залі суду (закривши відносно нього кримінальну справу – за відсутності в діянні складу інкримінованого йому злочину).
avvocato-oleg.livejournal.com